Постійний пошук істини приносить по-справжньому цінні плоди

Володимир Семиноженко: Постійний пошук істини приносить по-справжньому цінні плоди.

Дискусії про те, чи варто фінансувати науку в бідній країні, коли грошей не вистачає на найнеобхідніше, тривають вже понад 20 років. Майже стільки ж виповнилося крилатій фразі 42-го Президента США Білла Клінтона «Америка має хороші університети не тому, що багата. Америка багата тому, що має хороші університети ». У 2010 році фінансування НДДКР в США склало $ 396 млрд, Японії - $ 142 млрд, Китаї - $ 141 млрд, РФ - $ 22 млрд. Україна в 2011 році із загального та спеціального фондів держбюджету на фінансування наукових і науково-технічних робіт витратила близько 0,6 млрд. доларів. Для коректного порівняння: Білорусія і Казахстан на ці цілі виділяє в 2-3 рази більше. І це загальна світова закономірність - нарощувати наукові інвестиції в посткризовий період. Ми звикли фінансувати науку за залишковим принципом. Це тому що ми небагата країна. Або тому ми й небагата країна?

Великі випадковості.

Наукові дослідження вимагають великих капіталовкладень і часом необмеженого часу для їхнього проведення. Часто буває так, що дослідник або цілий інститут роками б'ється над вирішенням якоїсь проблеми, але так і не дістає очікуваних результатів. Але ще частіше трапляється так, що, «копаючи» в одному напрямку, вчений несподівано для себе робить «побічне» відкриття, яке, однак, перевертає наукові уявлення всього людства, а іноді й назавжди змінює його життя.

Кожен підліток у світі знає, що Інтернет винайшли в ЦЕРНі - найбільшому науковому центрі Європи і світу, чия діяльність сьогодні стала практично синонімом науки. Однак чи багато хто замислювалися над тим, що Інтернет, який зробив в світі справжню і глибоку інформаційну революцію, з'явився як допоміжний проект з чисто службовими цілями. У 1989 році британський учений Тім Бернерс-Лі запропонував своїм колегам, які працюють в центрі ядерних досліджень зручний механізм пошуку і консолідації інформації за допомогою гіпертекстових документів. Внутрішня мережа ЦЕРНу швидко розвинулася до масштабів Всесвітньої павутини і з'єднала всіх людей планети в єдине мережеве суспільство. Тобто ніхто спеціально не планував створити Інтернет. Він з'явився як допоміжний засіб для вирішення інших наукових завдань. Розробка, профінансована за суто бюджетні гроші, згодом стала колосальним світовим бізнесом. І цей принцип працює всюди для масштабних наукових досліджень.

Ще одна знаменита «випадковість» в науці - відкриття пеніциліну. До винаходу антибіотиків бактеріальні інфекції були справжнім бичем людства.Поки одного разу мікробіолог Олександр Флемінг, який досліджував колонії гноєтворних бактерій, не припустився помилки в процедурі експерименту. В результаті, в одній з його чашок Петрі разом з бактеріями оселилися й цвілеві гриби. Так були відкриті антибіотичні властивості пеніциліну, а медицина отримала потужну зброю проти інфекцій.

Несподіваним було і відкриття рентгенівських променів.Проводячи дослідження катодних променів німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген випадково між джерелом «Х-променів» і екраном помістив свою руку і побачив, що кістки тіла затримують випромінювання сильніше, ніж м'які тканини. Так відкрилися немислимі раніше можливості дослідження стану внутрішніх органів і кісток людини. Х-промені повсюдно стали називати на честь їхнього винахідника рентгенівськими променями. Хоча є й інша їхня назва - пулюївське випромінювання. Справа в тому, що незалежно від німецького фізика подібні дослідження вже проводилися раніше українським вченим Іваном Пулюєм, який і став першовідкривачем рентгенівського випромінювання.

Я дозволив собі навести хрестоматійні приклади. Однак вони якнайкраще ілюструють тезу про те, що фінансувати науку потрібно систематично і безперервно, адже такою є природа процесів у самій науці. Тільки постійний і наполегливий пошук істини приносить по-справжньому цінні плоди.

Для того, щоб бізнес прийшов з інвестиціями в науку, держава повинна спочатку забезпечити необхідну базу фінансування. Очікувати від бізнесу, що він візьме науку повністю на себе так само безглуздо, як і вимагати від нього вкладень у будівництво доріг на тій підставі, що бізнес використовує дорожню мережу для перевезення своїх товарів. У країну без доріг інвестор просто не прийде, як не прийде і в науку, позбавлену державної підтримки.

Пізнати Всесвіт самотужки.

Крім явної практичної користі людині наука виконує ще одну високу місію - добувати знання про будову навколишнього світу на макро- і мікрорівнях. Озброєні точним знанням про походження і властивості речей, ми здатні уникнути багатьох прикрих помилок. Та й у цілому, пристрасть до пізнання істини є однією з фундаментальних рис, що відрізняють людину як біологічний вид.

Сьогодні весь світ розбурханий очікуванням гучних відкриттів від наукового проекту століття – Великого адронного колайдера. Одним з найбільш очікуваних результатів є доказ існування так званої божественної частинки - бозона Хіггса. Згідно до сучасної теорії елементарних часток, бозон Хіггса відповідає за масу у Всесвіті. Існування цієї частки було передбачене ще в 60-х роках минулого століття, але досі реальних підтверджень цьому припущенню не зафіксовано. Зараз фізика впритул наблизилася до того, щоб «побачити» божественну частку. І якщо це відбудеться, частина всесвітнього тріумфу буде належати і українським ученим. Справа в тому, що реалізація амбітних проектів Великого адронного коллайдера була б просто неможлива без унікальних детекторних систем, розроблених і виготовлених вченими Інституту монокристалів, Інституту теоретичної фізики ім. Боголюбова та Українського фізико-технічного інституту.

Українські вчені менш відомі світовій спільноті, ніж, наприклад, британські вчені, які стали своєрідним Інтернет-мемом. Тим не менш, внесок українських вчених у велику науку, яка розширює горизонти пізнання і можливостей людини, є досить значним.

Піонером створення кібернетики - науки, яка дала світові комп'ютер - вважається Олександр Щукарев. Саме в Україні створено перший у Європі комп'ютер - МЕОМ. Він з'явився завдяки розробками Сергія Лебедєва і вчених Інституту електротехніки АН УРСР у 1950 році.

Микола Бенардос вважається засновником технічної думки як такої, і його розробки і відкриття послужили основою появи таких необхідних сьогодні приладів, як кондиціонер, фритюрниця, скороварка, пральна машина і акумулятор.

Винахід транзистора датується 1941 роком, коли були опубліковані праці Вадима Лошкарьова з описом основних принципів роботи транзистора. Хоча офіційно літопис епохи напівпровідникових технологій відлічується починаючи з робіт американських вчених 1948 року.

Олександр Можайський, запускаючи в небо повітряного змія, відкрив закон виникнення аеродинамічної сили і сконструював перший літак. Історія аеродинаміки взагалі тісно пов'язана з українськими іменами в науці: Ігор Сікорський, Константи Калінін, Георгій Проскура, Олег Антонов та багато інших.

Науки про космос зобов'язані багатьма важливими відкриттями Миколі Кибальчичу, Юрію Кондратюку і звичайно Сергію Корольову. Всі ці імена увійшли в історію у тому числі завдяки тому, що їм вдалося вивести свою теоретичну роботу в площину практичного втілення ідей.

Сьогодні, на жаль, українська наука переживає складні часи. Лише 10% розробок вчених впроваджується в широке виробництво. Ще менше ідей отримує широку популярність у світі і лягає в основу фундаментальних досліджень міжнародного значення. Причин тому безліч - від нестачі фінансування до нестачі банальних навичок комунікації і самопрезентації. Наслідками такого стану речей стають не тільки втрати держави ціною в мільярди доларів. Втрати відчутні в суспільстві.

Кілька років тому російський соціологічний центр ВЦДГД опублікував результати дослідження наукової грамотності населення, які справили ефект бомби, що розірвалася. Виявилося, що кожен третій росіянин упевнений, що Сонце обертається навколо Землі, практично половина громадян вважають, що антибіотики вбивають віруси, а вся радіоактивність є рукотворною. Упевнений, що подібне дослідження в Україні показало б схожі результати.Принаймні, випускником, який заявляє, що тангенс - це засіб для знищення тарганів, сьогодні нікого не здивуєш. І це погано. Суспільство, яке має напівнаукову, а ще гірше - псевдонаукову картину світу, серйозно дезорієнтоване і вразливе до будь-яких маніпуляцій свідомості. А зв'язок між інтелектуальною автономністю суспільства і стійкістю державного суверенітету не потребує доказів. Це аксіома.

Повернути науку.

І все-таки, незважаючи на очевидні труднощі, українська наука продовжує залишатися на передовому краї за цілою низкою напрямків. І не тільки дослідної, але і впроваджувальної діяльності.

Останнім часом в Україні розпочато реалізацію кількох державних цільових науково-технічних програм, результатами яких стало серійне виробництво нових інноваційних продуктів, унікальних не лише для українського, а й світового ринків.

У 2010 році розпочато реалізацію програми «Образний комп'ютер», яка націлена на створення інформаційних технологій з елементами інтелекту людини, здатних комплексно аналізувати об'єкти навколишнього середовища, оперувати знаннями та образною інформацією. Результатом програми стала розробка і серійне виробництво нового приладу «Діабет плюс». Мініатюрний пристрій дозволяє швидко виявляти найменші порушення вуглеводного обміну людини і допомагає не тільки діагностувати захворювання на ранніх стадіях, а й планувати енергобаланс організму для підтримки діабету в скомпенсованому стані.

Іншою розробкою, що з'явилася завдяки програмі, став пристрій Фазаграф - приставка до персонального комп'ютера або ноутбука, що дозволяє по одному дотику пальців рук зареєструвати ЕКГ, ввести і зберегти дані в комп'ютері. Весь процес діагностики займає не більше 2 хвилин і доступний користувачеві в будь-який час. Серійне виробництво приладу сьогодні налагоджено на Київському заводі автоматики.

З 2011 року в країні реалізується програма розробки молекулярних і клітинних технологій створення вітчизняних лікарських засобів. Програма спрямована на відновлення втрачених зв'язків між науковими організаціями та приватними фармфірмами. Ця взаємодія необхідна як ніколи для отримання позитивних результатів. Адже завдяки такому зв'язку свого часу Одеська компанія «ІнтерХім» випустила на ринок декілька оригінальних вітчизняних лікарських препаратів, серед яких, наприклад, широко відомий препарат Аміксин. У січні цього року випущено інноваційний снодійний засіб Левана. В рамках програми сьогодні є можливість відтворювати весь цикл впровадження нових ліків - починаючи зі створення нових молекул, їхніх доклінічних досліджень і закінчуючи промисловим виробництвом.

Ще один яскравий приклад дає програма з розробки і впровадження енергозберігаючих світлодіодних джерел освітлення та освітлювальних систем на їхній основі. На сьогоднішній день в рамках пілотного проекту світлодіодне освітлення встановлено на центральних вулицях, промислових та бюджетних об'єктах і станціях метрополітену Києва, Харкова та Донецька. Лише в цьому проекті через 2 роки витрати повністю окуплять себе, а сукупна економія електроенергії перевищить 4 млн Квт * год на рік. Треба сказати, що економічний ефект від переходу Україні на світлодіодне освітлення багаторазово перевищує ефективність подібних дій в інших країнах. Україна має одну з найбільш енергоємних економік світу, причому більше чверті всієї виробленої в країні електроенергії «згоряє» на освітленні.

Наука, поставлена на службу економіці та добробуту людини, в Україні здатна творити дива.

Замість епілогу.

Рік тому учасникам програми «Велика політика з Євгеном Кисельовим» було запропоновано відповісти на питання «Чи повинна держава збільшувати фінансування науки, коли не вистачає коштів на зарплати і пенсії?». 84% опитаних відповіли на нього ствердно. 84% - це більше, ніж сукупний рейтинг найбільших політичних партій в країні. Я не думаю, що сьогодні настрої в українському суспільстві кардинально помінялися. Більше того, впевнений, що підтримка модернізаційних завдань, запит на прогресивний розвиток економіки і суспільства в Україні тільки зростає. Партія, яка зможе відповісти на цей запит, безумовно стане переможцем парламентської кампанії. Було б великою помилкою вважати, що українських громадян цікавить тільки хліб насущний і стан власного гаманця. Люди чекають більшого. Вони знають потенціал своєї країни, вірять в те, що в України - велике майбутнє, і чекають звичайного дива. Україна була і буде наукової державою.